Емаль-герметизуючий ліквід

Застосовується для профілактики і лікування карієсу; запечатування фісур; десенсибілізація шийки зуба; лікування пародонтитів

А. Кнаппвост
 

Емаль-герметизуючий ліквід. Механізми кариесопрофилактического дії.

Численні клінічні спостереження дозволяють стверджувати, що ефективним методом профілактики карієсу зубів і демінералізації емалі кислотами є глибоке фторування.

Поверхня зуба ретельно зволожують спочатку першим розчином, а через 0,5-1 хв другим. В результаті взаємодії цих препаратів всередині пір емалі та/або в канальцях дентину утворюються кристали CaF2, MgF2, CuOF, величиною ~50 A (5 нм) гель кремнієвої кислоти, який перешкоджає вимиванню мікрокристалів (24). Ця субстанція виявляється в порах емалі протягом 0,5-1 року після обробки.

Мікрокристали фторидів створюють у слині, що прилягає до поверхні емалі, високу концентрацію фтору ~100 мг/л (~2х10-4 Моль/л). Завдяки іонів фтору запобігається демінералізація при збільшенні рівня кислот мікробного походження, що перешкоджає виникненню карієсу (табл. 2).

Таблиця 2. Механізми кариесопрофилактического дії Емаль-герметизуючого лікві (тифенфлюорида) 
 

Після проведення глибокого фторування в результаті реминерализующего дії фтору у багатьох випадках спостерігається відновлення дефектів, що були на поверхні зуба, зокрема так званого крейдяного плями.

Останнім часом були отримані дані, що дозволяють припускати, що ремінералізація емалі Тифенфлюоридом з утворенням регулярної структури розташування кристалів гідроксиапатиту на кератиновых волокнах обумовлено значною мірою містяться в ньому іонами міді. Це явище отримало назву "самоскладання". Завдяки йому відбувається відновлення прозорості емалі.

Емаль-герметизуючий ліквід, володіючи потужною бактерицидною активністю, сприяє придушенню освіти мікробної біоплівки на поверхні емалі, захищає дентин і пульпу у разі проникнення мікробів через глибокі пори емалі і канальці оголеного дентину.
У Тифенфлюориде в досить високій концентрації містяться іони магнію.

Останнім часом обговорюється гіпотеза, згідно з якою, іони магнію сприяють підвищенню стійкості до зубів каріозним впливів. В наших дослідженнях, проведених на зубах людини, найбільш високий рівень магнію був виявлений в різцях, що витримують, як відомо, особливо високі навантаження.

Механізми дії Емаль-герметизуючого лікві при гіперестезії зубів 

Головним механізмом, що лежить в основі лікувального ефекту Тифенфлюорида при гіперчутливості зубів, є забезпечення ремінералізації емалі. Це призводить до заповнення простору між кератиновими волокнами, що утворилися під дією кислот, спочатку гель кремнієвої кислоти, а потім гідроксиапатитом. Провідність цих мінеральних субстанцій значно менше, ніж провідність рідини, що заповнює пори розпушеному демінералізованої емалі. В результаті відбувається швидке та виражене купірування (частіше, повне зникнення) явищ гіперчутливості, найбільш виражених в цервікальної області внаслідок особливостей будови емалі (табл. 3).

Таблиця 3. Дія Емаль-герметизуючого лікві при гіперчутливості зубів 
 

При нанесенні Емаль-герметизуючого лікві (як і Дентин-герметизуючого лікві) на ділянки з відкритими дентинными канальцями в результаті взаємодії рідин №1 і №2 всередині дентинних канальців утворюється мінеральна "пробка". Товщина її відносно невелика, проте цілком достатня для надійного і герметичного пакування входу в канальці.

На відміну від Емаль-герметизуючого лікві, інші відомі в даний час десенсибілізуючі препарати, призначені для лікування гіперестезії зубів, наприклад, десенситайзер подвійної дії (США), не призводять до посилення ремінералізації та фізіологічного відновлення емалі. Їх ефект, досить короткочасний, є результатом освіти перегородок в дентинних канальцях внаслідок денатурирования білків дентинної рідини.

Показання для застосування Емаль-герметизуючого лікві і його клінічна ефективність 

Емаль-герметизуючий ліквід (Тифенфлюорид) пройшов широку клінічну апробацію як в Німеччині, так і в інших країнах. Основні показання для застосування Емаль-герметизуючого лікві представлені в табл.4.

Таблиця 4. Показання для застосування методу глибокого фторування (нормативні документи, утвержд. Радою СтАР 20 квітня 2004) 
 

Ефективність Тифенфлюорида докладно документована і високо оцінена в численних публікаціях. Зокрема, показано, що щорічна 1-2-кратна обробка препаратом призводила до захисту зубів від фиссурного карієсу у 95% спостережень.
Повне зняття гіперчутливості зубів відзначено більше, ніж у 85-90% пацієнтів, причому на тривалий період (від 1 року і більше).

Фтор, що виділяється з пломбувальних матеріалів, не захищає зуби від вторинного карієсу 

Як показали численні дослідження і багаторічний клінічний досвід, вирішальний вплив на час збереження реставрацій надає їх проникність для бактерій. Зокрема, маргінальні тріщини, що утворюються в результаті полімеризаційною усадки пломбувальних матеріалів призводять до появи екологічних ніш для проникнення і розвитку мікробів, виникнення карієсу.

Багато матеріали не витримують навантаження під час жування, в результаті чого виникають тріщини в здавалося б якісно запломбованих порожнинах.
У багатьох публікаціях роль фактора, що захищає від виникнення вторинного і рецидивного карієсу, приписують фтору, виділяється з реставраційних матеріалів. Проте з цим положенням не можна погодитися. У ряді наших робіт представлені теоретичні та експериментальні обґрунтування, згідно з яким, фтор реставраційних матеріалів (СІЦ, композитів) профілактику карієсу забезпечити не може.

До числа аргументів, що пояснюють неспроможність уявлень про кариесопрофилактическом ефекті фторовмісних реставраційних матеріалів, відносяться: 

1. Карієс дентину під пломбувальним матеріалом не є наслідком розчинення гідроксиапатиту, так як розчинник практично відсутня. Тому, реминерализующие властивості фтору, настільки важливі для профілактики первинного карієсу, в даній ситуації виявляються незатребуваними.
2. Карієс дентину обумовлений переважно деструкцією органічного компонента під впливом мікроорганізмів. Тому для профілактики і вторинного рецидивного карієсу необхідно забезпечити стерильність порожнини зуба і дентину.
3. Кількість фтору, выделяющегоя з пломбувальних матеріалів, є недостатнім для досягнення вираженого бактерицидного ефекту з наступних причин:
а). Виділення фтору з полімерів та СІЦ (зазвичай у вигляді простих фторидів, наприклад NaF) відбувається протягом невеликого часу і в обмеженій кількості, оскільки після затвердіння він жорстко утримується матрицею.
б). Прості фториди вступають у взаємодію з гидроксилапатитом з утворенням кристалічного CaF2, який може створити концентрацію фтору в порожнині около10-12 мг/л, що недостатньо для надання бактерицидної дії.

Переконливим доказом неефективності кариесопрофилактического дії фторовмісних реставраційних матеріалів є високий рівень і вторинного рецидивного карієсу, спостережуваний в клінічній практиці.
Слід зазначити, що деякі виробники реставраційних матеріалів вилучили з їх опису посилання на наявність фтору, нібито надає кариесопрофилактическое дію. Нарешті, проблема профілактики вторинного карієсу постане перед лікарями в реальному світі, а значить можна сподіватися, що відкриються нові можливості для впровадження методів, дійсно захищають зуби від впливу мікробних чинників.