ВІНІЛОВІ ПЛАТІВКИ

Гра̄мпластика (от грамофонна пластинка, частіше просто пластинка) — аналоговий носій звуковий информации — диск, на одному або на обох сторонах якого поставлений неперервна спіральна канука (доріжка), форма якої Додатки звуковою хвилею. Довгий час (приблизно від кінця XIX до кінця XX століття) був найпопулярнішим носієм музичних записів, недорогим, придатним для масового використання. Категорії, що забезпечують Високої якості звукозаписи і придатним для програвання на відносно простий і дешевий апарат.

Для « програвання» (вироблення звуку) грампластинок використовують спеціально призначені для цієї мети апарати: грамофони, патефони, далі - електропрогравачі и электрофоны.

Під час руху по доріжці платівки голка програвач починає вібрувати (Посколька форма доріжки нерівномірна в площині пластинки вздовж її радіуса і перпендикулярно напрямку руху голки, і залежить від запису сигналу). При вібрації п'єзоелектричний матеріал або електромагнітна котушка Звуконіматора виробляє електричний сигнал, який посилюється Підсилювачем і далі відтворюється акустична система.